ЦІКАВЕ ТА НЕЙМОВІРНЕ
1. ВПС США відстежує космічне сміття.
Принаймні, це стосується про об’єктів, що перевищують кілька сантиметрів у діаметрі. На поточний момент це близько 20 000 об’єктів більше 10 сантиметрів і 500 000 об’єктів до 10 сантиметрів. Враховуючи їх швидкість, навіть засохла крапля фарби може завдати пошкодження корпусу корабля або серйозно поранити космонавта.
2. Сміття можна спалити в атмосфері.
Такі заходи скоро почнуть реалізовувати, як тільки з’явиться технологія для транспортування його туди і запуску контрольованої траєкторії. Це особливо важливо для великих об’єктів.
3. У 2014 році МКС тричі переміщали з-за космічного сміття.
Зважаючи на те, що на кожне переміщення потрібно кілька днів. Якщо ж на це не вистачає часу, то космонавти перечікують зіткнення з космічним сміттям в укритті.
4. Космічний сміття – загроза для штучних супутників.
Якщо він вріжеться в супутник, то або повністю виведе його з ладу, або серйозно зашкодить. На Землі із-за цього можуть бути проблеми зі супутниковим зв’язком, GPS і так далі.
5. ЕКС розробляє робота для захисту космонавтів.
Близько двох років йде проектування спеціального робота від Європейського космічного агентства. Він буде виходити у відкритий космос замість людей, таким чином позбавляючи їх від ризику бути вбитим шматком сміття.
6. Супутники CubeSat – теж сміття.
Вони дешеві і невеликі, тому у 2000-х роках масово запускалися на орбіту. Але ці кубічні супутники, по суті, являють собою ще один різновид космічного сміття з-за своєї некерованості. Поки що це одні з найбільш небезпечних об’єктів на орбіті Землі.
7. Кожне зіткнення збільшує загрозу.
Теорія «каскадного ефекту» говорить про те, що кожне зіткнення супутника з космічним сміттям створює нові шматки сміття і збільшує загрозу зіткнень у 100 разів. Однак, в реальності зіткнення відбувалися вкрай рідко.
8. Проект SpaceFence допомагає відслідковувати сміття.
Це система радарів, яка фіксує навіть шматочки розміром до 10 сантиметрів. Саме завдяки цій системі людство встигає переміщати МКС і супутники вчасно.
9. Прибирання сміття коштує дуже дорого.
Розробок у цьому напрямку багато, але кожна пов’язана з колосальними витратами. Не важливо, буде це гарпун, лазер або щось ще. Проте, це проблема, яку необхідно вирішувати якомога швидше вибравши найбільш ефективний спосіб боротьби з нею.
10. Космічне сміття може замкнути нас на Землі.
– Скажи мені, дочко, як ти мене любиш?
– Люблю тебе, як золото, тату! – відказала дівчина.
– Коли так мене любиш, видам тебе заміж за найбагатшого царевича, у золоті й шовках ходитимеш. А ти, дочко,– питає він середульшу,– ти як мене любиш?
– Люблю тебе, як мед, тату, як дорогоцінні камені,– відповіла та.
– Коли так мене любиш, видам тебе заміж у багате царство, де матимеш усе: і їжу всяку, і вбрання розкішні. А ти, дитя, як мене любиш?– запитав найменшу.
– Я, тату, люблю тебе, як сіль! – відповіла найменшенька.
– Як сіль! – закричав цар, аж голос йому затремтів.– Ти зовсім не любиш мене, а я так піклувався про тебе, любив тебе більше від твоїх сестер. Відтепер ти не дочка мені, йди геть звідси, щоб я не чув про тебе, не бачив тебе. Геть, ти мені більш не потрібна.
Цариця, зачувши те, злякалася, підбігла до них, стала розпитувати, що сталося, хотіла владнати все, як і кожна мати, що любить своїх діток, але цар і слова не дав їй мовити, вигнав дитя.
Минуло кілька років. Цар повіддавав заміж двох своїх старших дочок у багаті царства, як і хотів того, поріднився з відомими володарями. А про найменшу дочку геть забув, навіть імені її не згадував. Для нього вона давно померла.
А дівчина була жива й здорова. Коли батько вигнав її, вона вийшла з міста, блукала скрізь, доки зустріла старого обдертого каліку, що водив за собою ослика. Дівчина була дуже добра і надумала стати в поміч старому. Той запитав, чия вона і звідки. Дівчина сказала, що нема в неї ні матері, ні батька, що вона сама в цілому світі і нікуди їй подітися. Старий зрадів, що матиме на старість помічницю в хаті, і взяв її до себе. А жив він на кордоні з іншим царством. Хижка старого стояла в лісі, куди заходили мисливці з обох царств. З чужого царства найчастіше приходив царський син. Він був добрий і лагідний юнак, і коли йшов на полювання, завжди заходив до старого перепочити, погомоніти. Так він зустрів дівчину і дуже вподобав її. Одного дня він сказав батькові, що хоче взяти заміж ту дівчину. Але що б то був за цар, коли б дозволив синові взяти дочку якогось старого каліки. Він мав це за страшну ганьбу, а тому й слухати не хотів про такий шлюб! Та син затявся, сказав, шо пострижеться в ченці, коли його не оженять на тій дівчині. Цар думав, думав і надумав прогнати дівчину з лісу. Але спершу захотів побачити її, щоб знати, за що так уподобав селянську дівчину його син.
Якось уранці прокинувся старий цар, сів на коня і подався на лови. До полудня мандрував лісом, доки дістався до хижки старого. На порозі стояла вродлива дівчина, така вродливиця, що й пером не списати, в одежі чистій, хоч і старій. Цар зрозумів, що це і є дівчина, яка так сподобалася його синові, і, під’їхавши ближче, запитав, чи вдома батько.
– Дідуся немає, він пішов по дрова,– відповіла дівчина.– Я сама.
– А де ж твій батько?
– Немає тепер у мене батька, він давно вигнав мене з палацу.
– З якого палацу? – здивувався цар.
Тоді розповіла йому дівчина все, як було. Цар знався на людях і збагнув, що найменша дочка любила батька найдужче, але той, нерозумний і жадібний до багатства, вигнав своє добре і щире дитя. Зрадів цар, що та дівчина з царської родини, і, вернувшись додому, відразу послав по неї сина із сватами.
Пишне весілля справили. Скликали царів з усіх царств, покликали і батька нареченої. Всі гості хотіли побачити ту дівчину, що її, дочку якогось каліки, бере в жони царський син. Коли зібралися всі царі і всі свати, наставили на столах їства і питва, скільки душа бажала,– адже то був царський бенкет, увесь народ працював на нього!
Цар, що був свекром, наказав подавати батькові нареченої страви без солі. Почався бенкет. Цар, батько нареченої, не впізнав своєї дочки. Покуштував він однієї страви, скривився; покуштував іншої – знову скривився; подивився на стіл – миски й ложки з чистого золота, прикрашені самоцвітами, страви на вигляд одна одної краща, всі медом политі, але такі несмачні всі. Подивився цар, подивувався, але дуже був голодний і не втерпів, запитав свекра:
– Але ж, сусідо, чи не здумав ти заморити гостей голодом?
– Та що ти, сусідо! – здивувався свекор.– Поглянь лишень, столи вгинаються від чудових страв, усе насипано в щонайдорожчі миски, перед кожним щонайдорожчі ложки й виделки! Призволяйся, їж, сусідо, для того й наставлено всього на столі, щоб їсти!
– Дарма ти удаєш, ніби нічого не розумієш! – сказав цар, батько нареченої.– Де таке чувано, щоб їли золото, срібло й дорогоцінні камені, щоб смажену курку заливали медом? Це ж так, ніби нічого немає на столі. Без солі ніяка страва не смакує. Дай солі, треба посолити страву!
– А як не можеш обійтися без солі, навіщо вигнав дочку, щоб поневірялася в нужді та горі? – вигукнув свекор.– При собі ж ти лишив дочок, що любили тебе, як золото й срібло, як мед і самоцвіти та всілякі інші речі, без яких можна прожити на світі.
– Звідки ти знаєш таке, сусідо? – не здавався цар.
– Знаю про це від своєї невістки, від нареченої; вона твоя найменша дочка. Вона любила тебе найдужче, а ти, ласий до багатства, вигнав її. А тепер нехай ті дві твої дочки, багаті-пребагаті, солодко тебе годують.
Зрозумів тоді цар, що не можна жити без солі на світі. Як немає солі, немає і життя; простий народ бідує, живе без золота, без срібла, без самоцвітів, дехто за все своє життя і крапельки меду в роті не мав, а всі живі-здорові. Зрозумів тоді цар, що старші дочки любили не його, а саме багатство, відрікся від них і заповів своє царство найменшій, бо не мав сина, якому міг би лишити престол.
МУЛЬТФІЛЬМ "ЯК КОЗАКИ СІЛЬ КУПУВАЛИ"
https://www.youtube.com/watch?v=IblDZpSyFSM
Запитання та завдання для обговорення мультфільму
Мультфільм дає змогу дотепно та весело розповісти малятам про те, звідки люди колись
привозили сіль, і чому ця корисна копалина так цінувалася.
Навіщо козакам сіль? Чи могли вони обійтися без неї?
Де ми використовуємо сіль? Навіщо? Чи багато нам її потрібно? Чому?
Як ми дізнаємося, багато чи мало солі поклали у страву? Що робимо, якщо солі поклали забагато? (Можна провести відповідні досліди).
Дізнайтеся, звідки в давні часи привозили сіль. Чому їздили так далеко?
(Колись у давнину не було машин, тому з Києва до
Чорного моря їхали дуже довго).
Чому раніше сіль була на вагу золота? Чи цінуємо ми так її зараз? Чому?
В давнину сіль привозили здалеку, адже добувати кам’яну сіль було надто складно (та й люди тоді ще не знали про її родовища в Україні). Сіль привозили здебільшого з узбереж морів, де її можна було доволі легко отримати із солоної морської води або й просто накопати на поверхні землі.
Як чумаки по сіль їздили
Знаєш, хто такі чумаки? Це українці, які у давні часи займалися перевезенням і торгівлею сіллю. По сіль вони їздили до Азовського та Чорного морів. Чумацтвом займалися, здебільшого, вільні селяни та козаки.
Взимку чумаки лагодили спеціальні вози, звані мажами, доглядали волів.
Тільки-но тужавіла* земля навесні й наставали теплі сонячні дні, вирушали вони в дорогу. Кожен чумак брав із собою кілька пар волів, запряжених у мажі. Чумацькою ватагою керував старший чумак. Він добре мусив знати дорогу й місця, де можна було заготовити сіль.
Чумаки запасалися харчами, переважно пшоном та смальцем. З одягу брали ялові** чоботи, вовняні свити*** і пару сорочок та штанів. Мандрівка на південь України тривала близько місяця.
Кілька століть в Україні проіснував чумацький промисел. Чумацтво зникло, але довго ще із покоління в покоління передавалися розповіді чумаків про те, як вони ходили до Одеси або до Криму.
* Тужавіти — висихати, тверднути.
** Ялові — виготовлені зі шкіри великої рогатої худоби.
*** Свита — старовинний довгополий верхній одяг,зазвичай із домотканого грубого сукна.
Дослід отримання солі.
Дослід “Як з морської води отримати сіль”. Розчиніть у звичайній воді сіль (зробіть насичений розчин) — це буде наша морська вода. Налийте її в неглибокий посуд, поставте на підвіконня (на сонечку морська вода випаровуватиметься швидше). Спостерігайте з малятами за випаровуванням розчину кілька днів.
Як ви побачили сіль? Чи багато солі отримали?
Від чого залежить кількість отриманої солі?
Чому найбагатші солончаки розташовані саме на Півдні?
Чи добре зробили козаки, що вкрали сіль у розбійників? Чому?
Як розбійники дізналися, куди втекли козаки?
Кого і від кого захищали козаки?
Які якості допомогли козакам привезти сіль?
Мовленнєва вправа “Козаки які?”.
Вигадайте продовження мультфільму. Як ви думаєте, хто надалі привозитиме.
15 цікавих фактів про сіль
1. До 20 століття кілограми солі були основноювалютоюв Ефіопії.
2. ДивовижнийсолончакУюні (найбільше соляне озеро у світі) знаходиться в Болівії. Він перетворюється на дзеркало, коли покривається тонким шаром води. Це явище дуже корисно для перевірки наукового обладнання з відкритого космосу. Також це дивовижнемісце містить половину світового запасу літію.
3. Сіль так важлива для тіла, що якщо випити занадто багато води, вона може вимитися з організму і викликати гіпонатріємію.
4. Споживання занадто великої кількості соліможе бути смертельно потрібно лише з'їсти1 г соліна кілограм ваги тіла, щоб померти. Цей спосіб використовувавсяякметод ритуального самогубствав Китаї особливо серед знаті, так як сіль була дуже дорогою.
5. Морськасіль хорошої якостімістить найважливіші для тіла мінерали. Кращий тип морськоїсоліповинен бути злегка вологим через води, з якої взяли цю сіль.
6. У Середністоліття сіль була такою дорогою, що її іноді називали білим золотом. Середньовічнадорогаодногоз сольовимимаршрутів все ще існує в Німеччині, де вона з'єднуємісто Люнебург з балтійським узбережжям Німеччини.
7. Чорна сіль робиться в Індії шляхом змішування солоноїводиіз зернами Харада. Суміш випарюється, і залишаються чорнігрудки солі. Коли вона готова, то стає рожевого відтінку.
8. У Геранд, Франція, сіль все ще збирають тим же способом, якце робили стародавнікельти. Вони використовуваликорзини, через які фільтрували морськуводу. Томусіль така дорога, особливозразоквищої якості - Fleur de Sel (соляної квітка). Цю сіль посипають на їжу прямо перед тим як з'їстиприсамій готуванні її не використовують.
9. Ходять чутки про те, що римським солдатам платили сіллю, але насправдіїм платили звичайнимигрошима. Зв'язокз сіллю полягає в тому, що солдати охоронялисолянідороги, що ведуть до Риму. Взагалі римськісолдати були приватними найманцями, а не державними працівниками.
10. Перед тим як зник біблійний іудаїзм, сіль змішували з жертвами тварин. Сіль була символом мудростіі волі.
11. Після того як авіапаливо очищається, з ним змішують сіль, щоб прибративсі сліди води перед використанням цього палива.
12. Хлорид натрію формується тоді, коли нестабільний металевий натрій вступає в реакцію з газоподібним хлором. Це єдиний вид каменю, який їдять люди.
13. На початку 1800х рр. сіль була в 4 разидорожчеяловичинивона служила для підтримки людей і худоби.
14. Тільки 6% солі використовується для їжі, 17% використовується для покриття вулиць взимку.
15. В кінці 17 в. сіль була головним вантажем з Карибів до Північної Америки. Вона використовувалася якїжа для рабів на цукрових плантаціях.
Цікаві факти про сіль
Сіль буває харчовою, кам’яною і кормовою.
Сіль видобувають кількома шляхами: – шляхом випарювання морської води або шляхом добування солі з соляних печер, озер і шахт.
Для вироблення соляної кислоти необхідна – сіль (соляна кислота є важливим компонентом шлункового соку).
Денна норма солі: 10 – 15 г.
Організму людини потрібна на сама сіль, а тільки її складові – іони натрію і хлорид-іони ( іони натрію з іншими іонами беруть участь у передачі нервових імпульсів, скороченні м’язових волокон, якщо в організмі їх недостатньо, то це призводить до загальної слабкості, підвищеної втоми і інших нервово-м’язових розладів).
Дефіцит солі викликає руйнування кісткових і м’язових тканин. При хронічному дефіциті солі, можливий смертельний результат (без солі, людина здатна витримати тільки 10 – 11 діб).
Нудота, головний біль, слабкість і запаморочення є ознаками нестачі солі. Сіль володіє антисептичними властивостями, вона запобігає розвитку гнильних бактерій.
Надлишок солі в організмі призводить до підвищення кров’яного тиску.
З повареної солі отримують соду, хлор, соляну кислоту, металевий натрій і гідроксид натрію.
При змішуванні солі зі снігом, сніг починає танути (саме тому, взимку дороги очищують від снігу за допомогою солей).
Кухонна сіль у великих кількостях є отрутою. У 16 столітті був введений податок на сіль, який пізніше було скасовано.
Харчова сіль 97 % складається з хлориду натрію, інші 3 % складаються з йоду або фториду (фторид використовується для профілактики зубних захворювань).
Кухонна сіль - це єдина мінеральна речовина, яку людина вживає в чистому вигляді. Додаючи до їжі щодня близько 20 грамів солі, людина з'їдає в середньому 7-8 кілограмів солі на рік. До сімдесяти років життя, це число складе півтони. Аж до початку 20 століття фунт солі був основною валютою в Абіссінії (нині Ефіопія).
Джерело: https://dovidka.biz.ua/tsikavi-fakti-pro-sil/
Дональд Біссет
Мурашка і цукор
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Борис та Марина Тржемецькі
У тітоньки Люсі був дім і садок. Тітонька Люсі жила в хаті, а в садку жили мурахи.
Якось мурашка Томас сказав:
– Піду-но пошукаю чогось смачненького!
Він підповз під дверима будинку і потрапив до кухні, де стояв буфет. Потім по дверцятах буфета дістався до замкової шпарини і – шусть! – усередину.
У буфеті він роззирнувся, побачив величезну банку з цукровим піском і вигукнув:
– Якраз те, що я люблю!
І, недовго думаючи, почав наминати цукор, який був солодким, як і годиться справжньому цукру. Томас їв та їв і ставав усе гладкішим і гладкішим. Нарешті, він вже просто не міг більше їсти.
Тоді він вирішив, що час вирушати додому, і спробував пролізти назад крізь замкову шпарину. Але він став таким гладким, що не зміг пролізти.
Бідолаха Томас сів і заплакав. Він знав, що мама буде чекати на нього і хвилюватися. Він ще раз спробував пролізти крізь замкову шпарину, але знову нічого не вийшло – він став занадто гладким.
Щоб схуднути, довелося зайнятися гімнастикою. Він робив нахили і присідання, вдихи і видихи – раз-два, раз-два! – бігав по буфету... і ось, нарешті, знову став таким, як раніше.
Він уже зібрався в дорогу, як раптом відчув, що зовсім знесилів від голоду.
"Непогано б підкріпитися на доріжку", – подумав він і з'їв трошки цукру.
Цукор був смачний, і він їв ще і ще – напевно, хотів набратися сил, щоб швидше добігти до дому. Але коли він поліз у замкову шпарину, нічого у нього знову не вийшло, він знову занадто погладшав.
І йому довелося знову зайнятися гімнастикою: раз-два, раз-два, раз-два!
Тепер вже Томас пам'ятав: голодний чи не голодний, але, якщо хочеш потрапити додому, цукру краще не торкатися! Він вдало проліз крізь замкову шпарину, спустився по дверцятах буфета на підлогу, підповз під кухонні двері та опинився в садку.
Повернувшись додому, він розповів мамі про свої пригоди з цукром.
Тоді вона скликала всіх мурах і сказала:
– Нам треба поговорити з тітонькою Люсі!
І мурахи рушили садом до будинку, підповзли під двері, потім з кухні потрапили до коридору, звідти до вітальні тітоньки Люсі, по килиму до стільця, на якому вона сиділа, потім вгору по ніжці стільця до неї на коліна.
Тітонька Люсі дуже зраділа мурашкам. Вони в один голос розповіли їй, як Томас проліз крізь замкову шпарину буфета ДО ЦУКРУ і не зміг пролізти назад ПІСЛЯ ЦУКРУ.
І тітонька Люсі пообіцяла, що відтепер залишатиме цукор у блюдечку на підлозі – спеціально для мурашок. І всі мурашки по черзі подякували тітоньці Люсі, лоскотно поцілували її на прощання і повернулися додому.
Новорічна кулінарно-фізична казка про цукор
Цукор жив в паперовому пакеті. Він гордився тим, що був таким смачним, солодким. Всі люблять солодке. Цукор жив поряд з мукою, цибулею, какао, ще з горіхами, соняшниковою олією, сіллю. Його купили перед самісіньким Новим Роком, і цукор загадав бажання: на свято опинитися вище за всіх, і щоб всі-всі на нього дивилися і милувалися.
Але господиня до новорічного святкового столу вирішила спекти торт. Вона узяла муку, родзинки, какао, горішки, масло, сіль і цукор.
Так, так. Цукор же думав, що він так гордо і сидітиме в своєму паперовому пакеті і дивитиметься на всіх з висоти. Але ж ні! Господиня взяла весь цукор!
- Караул! — закричав цукор. Але господиня не звернула на його крики ніякої уваги. Та вона їх і не чула.
Зате на нього звернула увагу сіль.
- Що ти кричиш? — сказала вона, — не бійся. Ми всі залишимося, правда в іншому вигляді. У вигляді красивого і смачного торта.
Цукор трохи заспокоївся.
Виявилось, все було так цікаво! Цукор розмішувався, розчинявся, збивався з різними інгредієнтами. Він опинився і в тісті, і в кремі, і, як він і хотів, цукор опинився нагорі торта. Його використали при приготуванні глазурі.
Цукор поважно і гордовито сидів там, на самому верху величезного новорічного торта, і йому було дуже весело. Бажання виконалося, правда так, як цукор зовсім не чекав! Всі дивилися на нього і милувалися.
Він згадував про свої перетворення, розуміючи, що зовсім не змінився, він залишився колишнім Цукром. Просто роздроблявся на найдрібніші шматочки – молекули. І ці молекули перемішалися з молекулами муки, солі, какао… Відбулася дифузія — взаємне проникнення частинок однієї речовини між частинками іншої речовини при їх зіткненні. А дифузії допомогла господиня, що розмішувала все ложкою.
ФАКТИ І МІФИ ПРО ЦУКОР
Вживання великої кількості цукру безпосередньо пов’язане з ожирінням, хворобами серця і печінки. Однак існує безліч міфів і невірної інформації щодо цього продукту. Зрештою, цукор для нас життєво необхідний. Це основний будівельний матеріал, який підтримує роботу нашого організму.
Отже, найпоширеніші міфи про цукор.
МІФ: одні різновиди цукру корисніші за інші
ФАКТ: всі різновиди цукру однаково впливають на наш організм.
Коричневий цукор, білий цукор, мед – все це в підсумку зводиться до одному, це глюкоза. Всі види цукру є вуглеводнями, і всі можуть використовуватися в якості глюкози.
МІФ: діти стають гіперактивними через цукор
ФАКТ: немає такого поняття, як «цукровий кайф». Численні дослідження останніх років доводять, що зв’язок між гіперактивністю і цукром відсутня.
В науковій роботі, опублікованій Марком Уолрейком, головою Відділення експериментальної і біхевіористкої педіатрії Наукового центру здоров’я при Університеті Оклахоми, наводиться висновок про те, що цукор не впливає на поведінку дітей.
МІФ: цукор викликає залежність, майже як важкі наркотики
ФАКТ: відсутні незаперечні докази того, що цукор викликає звикання.
Від цукру неможливо «зловити кайф», він не викликає залежність.
Існує безліч суперечливих досліджень щодо залежності від цукру. В одному дослідженні, опублікованому в 2013 році, вчені пов’язують сильну тягу до солодкого з центром задоволення нашого мозку, на який впливають наркотичні засоби. Дослідники прийшли до висновку, що цукор може викликати більшу залежність, ніж кокаїн.
Інші лікарі і вчені не погоджуються з висновками даного дослідження, заявляючи, що у гризунів спостерігається тільки схожа на залежність поведінка, коли тварин обмежують у вживанні цукру щодня протягом певного періоду часу. Коли випробуваним дозволяють їсти цукор, коли їм хочеться, як людям, то «звикання» зникає.
МІФ: вживання великої кількості цукру призводить до діабету
ФАКТ: причиною обох типів діабету є генетичні та екологічні чинники, а саме по собі вживання цукру не є безпосередньою причиною діабету.
Це складна проблема, пов’язана з підшлунковою залозою і обміном речовин. При діабеті в організмі виробляється недостатньо інсуліну. Інсулін допомагає глюкозі усмоктуватися в кров і печінку, забезпечуючи організм корисною енергією.
Швидше за все діабет розвинеться на ґрунті надмірної ваги або ожиріння, бо зайвий жир викликає резистентність до інсуліну, згідно з дослідженнями Національного інституту діабету і захворювань травного тракту та нирок. Тому надмірне вживання цукру є скоріше побічною, а не прямою причиною діабету 2 типу.
МІФ: цукрозамінники корисніші за звичайний цукор
ФАКТ: деякі цукрозамінники можуть бути так само шкідливі для організму, як цукор.
Хоча цукрозамінники, типу стевії, трувії і аспартама (зустрічається в дієтичних газованих напоях) містять менше калорій, ніж їх солодкі опоненти, дослідження показують, що учасники експерименту, які пили дієтичну газовану воду, були схильні до ожиріння у два рази більше тих, хто не вживав такі напої.
У дослідженні, опублікованому в Національній медичній бібліотеці, доведено, що цукрозамінник сахарин викликає більшу звикання, ніж кокаїн. В іншому дослідженні, опублікованому Американською асоціацією діабету, показано, що у людей, що п’ють дієтичні газовані напої, ймовірність розвитку діабету на 67% більше, ніж у тих, хто п’є звичайну газовану воду.
МІФ: з раціону слід зовсім виключити цукор
ФАКТ: людям потрібна глюкоза для підтримки життєво важливих функцій організму.
Надмірне вживання цукру, звичайно ж, призводить до набору ваги і хронічних захворювань. Але глюкоза важлива для нашого організму, вона є основним будівельним матеріалом нашого організму.
Однак ця ідея викликає неоднозначну реакцію в медичному співтоваристві. У 2015 році в роботі Роберта Лустіга, яка широко обговорювалася, який присвятив свою кар’єру руйнування міфу про те, що «жир – це зло», був зроблений висновок на підставі кількох досліджень про те, що «цукор токсичний» у будь-якій формі, незалежно від калорій або ваги.
Але, як вже говорилося, неможливо повністю виключити цукор з раціону. У фруктів, картоплі та інших вуглеводних харчових продуктів високий глікемічний індекс, тому всі ці продукти довелося б виключити, щоб звести прийом цукру до нуля.
МІФ: від цукру з’являється карієс
ФАКТ: карієс насправді з’являється від кислотовмісних продуктів і напоїв, які ушкоджують емаль ваших зубів.
Не цукор, а кислота є причиною карієсу. Крекери і хліб, а не цукерки, найбільш небезпечні для здоров’я зубів продукти. Коли ви їсте продукти, які містять цукор, бактерії, що живуть у порожнині рота, харчуються цим цукром. Продуктом життєдіяльності бактерій є кислота. Кислота декальцінує або демінералізує емаль, руйнуючи її структуру і викликаючи карієс.
МІФ: цукор є причиною всіх проблем зі здоров’ям
ФАКТ: цукор рідко є єдиною причиною ожиріння і хвороб серця.
Безсумнівно, цукор впливає на розвиток ожиріння. Проте, це не єдине, про що варто замислюватись, намагаючись перейти до здорового способу життя.
Цукровмісні продукти дуже калорійні і зазвичай важко засвоюються. Все просто: якщо ви вживаєте багато калорій, то звичайно ж наберете вагу, і будете хворіти.
Джерело: ukrhealth
Коментарі
Дописати коментар