...І ЧУЖОГО НАУЧАЙСЯ

 Наші діти - це наша старість. 
Правильне виховання -
це наша щаслива старість,
погане виховання - це наше майбутнє горе,
це наші сльози, це наша провина
перед іншими людьми.

Антон Семенович Макаренко


16.01.2021
 
Сьогодні натрапила на одну чудову статтю Юлії Мороз, яка нагадує про правильне вживання слова "Дякую". 
Багато хто, висловлюючи подяку, необдумано каже: «Велике дякую!».
🙄 Але так не можна, це помилка.
📍«Дякую» — це дієслово, тож ми не можемо супроводжувати його прикметниками, так само як не кажемо, наприклад, «веселе працюю», «чудове граю», «велике пишу» чи «неймовірне готую».
Правильно казати:
✔ красно дякую;
✔ дуже дякую.
📍 Також висловити вдячність можна за допомогою слова «Спасибі», і тут прикметники будуть на своєму місці:
✔ велике спасибі;
✔ щире спасибі;
✔ сердечне спасибі.
▪ Щире спасибі Вам за замітки про Шевченка. (І. Франко).
▪ Передай від мене і від діток наших щире спасибі твоїм офіцерам, що прописали нашому голові. (О. Гончар)
▪ Ну, спасибі вам, дідусю, за пораду! Велике спасибі! (О. Вишня)
▪ Спасибі, синку, велике спасибі… Я й не знав, що ти такий… майстер. (В. Нестайко)
❕ Слово «спасибі» не є росіянізмом, бо це спільнослов'янське слово, утворене від «Спаси Бог», тому його можна спокійно вживати як у розмовній, так і в літературній мові.



Що ми знаємо про волосся? 
У наступній статті кожен може зустріти нову для себе інформацію.
ЦІКАВО ПРО ВОЛОССЯ.
Може здатися, що волосся на тілі людини – пережиток глибокого, тваринного минулого. Воно зараз не виконує своєї природної функції – захищати нас від холоду, сонця і спеки. Але захисна, ізоляційна функція – зовсім не єдине завдання нашої «шерстки». Волосини на тілі є своєрідними трубопроводами, завдяки яким до шкіри поступає критично необхідний їй себум (шкірне сало) з сальних залоз. Волосся працює чутливим сенсором – завдяки волосинкам на шкірі ми можемо відчути як комах, що скрадаються по нас (іноді з недобрими намірами), так і найлегші подмухи вітру чи протягу. Поява волосся у зоні лобку та під пахвами інформувало однпоплемінників про осягнення особою статевої зрілості і, значить, про її готовність до парування. По-друге, волосся на лобку і під пахвами допомагало (і допомагає) максимально розповсюджувати запахи. А за цими запахами потенційний партнер може і зараз, як і в сиву давнину, дуже багато про нас дізнатися (правда, несвідомо) – починаючи від нашої з ним генетичної сумісності . До речі, пахучі залози під пахвами (вони називаються апокриновими) є тільки в людей, та ї те не у всіх – 90% японців і половина корейців їх не мають і, відповідно, під пахвами не пахнуть. Правда, спокусливі аромати мають і темний бік: коли ми були дикими і гасали на волі африканською саваною, свіжий запах феромонів дражнив і приваблював. Але коли ми пізнали блага цивілізації і почали носити одежу, свіжий феромоновий запах (а також запах розкладеного бактеріями поту) почав застоюватися та перетворюватися на не дуже приємне амбре.
Також і захисні функції волосся, що росте у нас на тілі, навіть в наші часи не варто недооцінювати. Брови і вії захищають наші очі від нашого власного поту і від усілякого сміття; волосся у вухах і в носі захищає вразливі канали, що ведуть вглиб нашого тіла, від небажаної живності та забруднень. Свою роль у теплообміні волосся також відігравати не перестало: коли, під час спеки, воно намокає від поту – площа випаровування у нашого тіла збільшується і нам стає прохолодніше. Також є попередня інформація, яка свідчить про те, що стволові клітині волосяної цибулини грають активну роль у процесі загоєння та відновлення шкіри.
За будовою волосся на тілі – якщо узагальнювати – мало відрізняється від волосся на голові. Волосся на тілі у середньому більш коротке, менш товсте і не таке міцне. Фолікули та жирові залози на тілі теж зазвичай менші; та й росте волосся на тілі не так густо як на голові.
Але все ж таки, волосся на тілі досить різноманітне. Волосини брів не дуже відрізняються від волосин «скальпу» (і волосинка, пересаджена з голови на брову, буде продовжувати рости, як ніби нічого й не відбулося). Вії – це короткі жорсткі щетиноподібні волосини специфічно вигнутої форми. Волосся чоловічої бороди – жорстке і забезпечує захист від холоду, сонця і навіть механічних ушкоджень. Волосся на лобку і під пахвами відносно коротке та в’ється: воно запобігає тертю шкіри о шкіру, трішки захищає (або, точніше, захищало) нас від комах і розповсюджує запах з наших пахучих залоз.
Волосся, яке живе на нашому тілі, належить до двох типів (спрощуючи – щоб не плутатися у підтипах та перехідних формах). Перший – це пушкове волосся: коротке, світле, дуже тонке та малопомітне. Воно є вже у новонародженого малюка. Другий тип – це термінальне волосся. Воно розвивається з пушкового – і лише в деяких місцях. Термінальне волосся – це волосся у нас на голові, під пахвами і на лобку, волосся брів, вії та волосинки в носі. І також деякі волосинки на тілі – ті, які товщі, темніші та жорсткіші. В чоловіків більше термінального волосся (на грудях у чоловіка, наприклад, до 90% волосся може бути термінальним); у жінок – більше пушкового волосся (у здорової жінки кількість термінального волосся на тілі рідко перевищує 35%). Як раз у наявності цих двох типів нашої «шерсті» ховається відповідь на питання «Чому ми голі (тобто, лисі)?» Кількість волосяних фолікулів – а відповідно й кількість волосин – у нас приблизно така сама, як і у будь якого іншого ссавця відповідного розміру (не вірите – перерахуйте). Але більшість з цих волосин (ті, які пушкові) майже не помітні. Ось ми і видаємося голими.
Чому наш волосяний покрив розвинений настільки слабо? Ще Дарвін припустив, що у всьому винуватий статевий відбір: безволосі самиці здавалися первісним самцям більш привабливими і вони, послідовно вибираючи пару згідно свого смаку, закріпили «безволосість» у нас у генах. Зараз панує інша думка: втрата волосяного покриву повинна була захистити наш мозок. Наш мозок дуже чутливий до перегріву – він гине при нагріві приблизно у 42°C. Тому для його безпеки нашим пращурам знадобилася якомога більша охолоджуюча поверхня – і такою поверхнею стала наша відкрита шкіра з великою кількістю потових залоз і нещільно розташованими короткими волосинками. Густа шуба чудово захищає від прямого сонячного проміння (і вона залишилася у нас на голові); але вона заодно заважає випаровуванню. Якщо волога зі шкіри (наш піт) не випарує – шкіра охолоне недостатньо, що приведе до перегріву. Тому еволюція використала вже перевірене рішення. Перевірене на носорогах, бегемотах та слонах, які через великий розмір теж мають проблеми з охолодженням. Вона (еволюція) зробила волосяний покрив рідкішим, чим відкрила шкіру та значно збільшила площу випаровування. Волосся, тим не менш, в нас менше не стало: на нашій шкірі – виключивши «скальп» – розмістилися від трьох до п’яти мільйонів волосяних фолікулів (залежно від раси і генотипу). Кількість фолікулів на тілі, до речі, однакова і у чоловіків, і у жінок.
Є забавна теорія, яка стверджує, що втрата волосся несе відповідальність за появу родини (тієї звичної та добре нам знайомої родини, яку звуть «нуклеарною» – батько, мати і діти). Дитинча шимпанзе чіпляється за материнське хутро і руки у мами залишаються вільні – а значить, мама-шимпанзе без завади може себе прогодувати. У мами-людини хутра, за яке міг би вчепитися малюк, немає; а значить, для того, щоб себе прогодувати, їй необхідна допомога зі сторони. Тому нашим далеким мамам-предкам довелося винайти способи закріплення за собою постійного помічника у здобуванні харчів.
Незважаючи на те, що мало хто може бачити наше волосся на тілі – воно грає важливу роль практично в усіх культурах. Чи це волосся естетичне, чи ні? Давні китайці й греки, наприклад, вважали волосся на тілі ознакою звіриного начала і намагалися максимально його видаляти; а от сучасні кореянки – навпаки, навіть намагаються пересадити волосся на лобок, коли їм здається, що їх покрив там недостатньо густий. Для середньовічного хрестоносця пишний волосяний покрив на тілі був ознакою мужності, а для його арабського сучасника – ознакою варварства та неохайності.
Але незалежно від того, як сприймати волосся на тілі – воно багато чого про нас каже і надсилає в оточуючий світ дуже важливі сигнали. І це – вагома причина ставитися до нього з усією можливою увагою.

Коментарі

ЖУРНАЛ

КОСМІЧНИЙ ВОЯЖ

В ПЕРЕДЧУТТІ КАНІКУЛ

В ШКОЛІ СУМНО НЕ БУВАЄ

ПРО НАШ КЛАС

ЗНАЙОМТЕСЬ - СІЛЬ ТА ЦУКОР

ВЕСНЯНА МОЗАЇКА

ПЕРШІ МИТІ ВЕСНИ